Давайте будемо чесними
Завтра Святе Христове Воскресіння, більшість з вас піде у церкву, купить пасху та пофарбує яйця. Не тому, що щиро вірує, а тому, що так треба. Така вже традиція. Це так само, як на Різдво - має бути кутя і 12 страв. Якщо ні - то це страшний гріх.
Ви любите і шануєте символізм, не заглиблюючись у глибину того чи іншого явища. Ви не дотримуєтесь посту, а якщо й дотримуєтесь, то просто тому, що так треба. Причому вважаєте, що головне - не їсти м'яса і не пити горілку, дарма що піст насправді має очищувати душу від брудних думок і вчинків. Але над цим ви не замислюєтеся, головне ж символізм, зовнішність, видимість.
Я не люблю православну церкву. І попів не люблю. Більш того, рот не відкривається назвати їх священиками. Вони опошлили вчення Христове. Зробили його символічним і угодницьким. Причому угодницьким саме їм.
Скажіть, чому гріх - зайти жінці в церкву з неприкритою головою і переступити доріжку, через яку пройшов батюшка, а не гріх - сказати про це людині, ще й досить неприємним тоном, а потім ще й обмовити цю жінку на стороні?
Ви ходите в церкву? Якщо так, то, напевне, помічаєте, хто там найбільше б'є поклони. Це той, хто найбільш грішний, і вважає, що таким чином спокутує свої гріхи. Це знов таки символізм. Можна грішити 6 днів на тиждень, а в святу неділеньку прийти в церкву, сповідатися, побити поклони і вийти знову "чистим". Ви не вдаєтеся в такі "нюанси", що очистити треба душу, думки. Бо ж головне - видимість.
Мене часто запитують, чи ходжу я в церкву. Так, відповідаю. А як часто, знову запитують. А я не знаю. Просто не рахую. Може кілька разів у рік. Не на свято, а коли справді хочу. І пригадую золоті слова Олеся Гончара: "Собори душ своїх бережіть, друзі". Через те я й не люблю ходити в церкву. Бо то не Храм Господній, а прибутковий будинок.
Заробляють усі: батюшка, продавці свічок і іконок, "жебраки" біля церкви. А ті, хто моляться, вважають, що купивши кілька свічок, кинувши пару гривень "на потреби храму", і постоявши службу на колінах, знову стануть праведними. На це гидко дивитися, насправді.
Але тим не менше, з Великоднем вас, адже це той символічний день, коли можна таки задуматися, чи не багато в нашому житті символізму.